РОМАН МАЦОЛА: «МЕНЕ ОБРАЛИ ЛЮДИ І ЇМ НЕ СОРОМНО ЗА МОЮ РОБОТУ»

Завершилася чергова сесія роботи Верховної Ради України. Попри усі розмови про можливі позачергові парламентські вибори  та прогнози експертів щодо неспроможності роботи депутатів, за півроку український парламент ухвалив понад 200 рішень. Про найважливіші з них, специфіку роботи у Верховній Раді та про вирішення проблем Полонського, Славутського та Шепетівського районів говоримо з народним депутатом України Романом МАЦОЛОЮ. 

– Романе Миколайовичу, що найважливішим було у роботі Верховної Ради у 2018 році?

На мою думку найважливішим було те, що, не зважаючи на відсутність на роботі багатьох депутатів, Верховна Рада прийняла рішення з усіх питань, які були на розгляді.

Під час зустрічей мені часто говорять, що життя людей від цих рішень не покращилося. Так. Бо парламент – законодавчий орган і його завдання і моє, в тому числі, приймати рішення на довгу перспективу, такі, які принесуть у нашу країну територіальну цілісність, економічну стабільність, верховенство права і рівність усіх перед законом.

В перші роки цієї каденції пріоритетним завданням було розпочати правильні незворотні зміни. Питання децентралізації – одне з ключових. Представники (депутати, голови громад, старости), яких люди обрали на місцях, повинні приймати рішення, як буде розвиватися село, селище, об`єднана громада, чи місто.

Беремо до прикладу школи. В конкретній школі навчаються діти з конкретної громади, там навчають вчителі з цієї громади і приміщення знаходиться на території громади  – то чому хтось в Києві має вирішувати, скільки там має бути працівників і чи бути цій школі – чи ні. За добробут цієї школи, якість навчання і якість знань її учнів має турбуватися громада. Так як було останнє десятиліття – бути не може. Ми говоримо про безоплатну освіту, медицину, а по факту: ремонти роблять і підручники закуповують батьки, пацієнти взагалі до лікарень ходять зі своєю постіллю та матрацами, не говорячи вже про вартість операцій та медикаментів.

Але зміни не настають одномоментно. Хто не мріє прокинутися ранком в ідеальному власному будинку, жити в ідеальному місті чи селі і не мати проблем. На жаль, життя не таке. Треба важко працювати, щоб досягти чогось. Я, у своєму житті, пройшов через це. Роками працював по 18 годин на добу. Інколи опускалися руки, але прокидався і знову до роботи. Результат, визнання і добробут прийшли лише через десяток років.

В країні ці процеси проходять ще складніше. Наш склад Верховної Ради спільно з Кабінетом Міністрів розпочали ті зміни, які мали б дати результат в різних сферах вже за декілька років. В 2015-2016 роках ми змінили бюджет в сторону децентралізації – гроші стали залишатися на місцях. В наступні роки під ці кошти уряд передає громадам повноваження. Тобто тепер усе залежить від керівників громад – наскільки вони є якісними менеджерами, здатними правильно розробити і реалізувати стратегію розвитку населених пунктів.

– Якщо повернутися до законодавчої діяльності Верховної Ради – що зроблено цього року?       

Перш за все ми завершили процедуру створення на законодавчому рівні Вищого антикорупційного суду. Є надія, що він запрацює вже наступного року. Також було затверджено кандидатуру представника парламенту у комісії з аудиту ефективності діяльності Національного антикорупційного бюро України.

Тобто Верховна Ради законодавчо створила вже усі необхідні органи для боротьби з корупцією. Звичайно корупцію не подолано ще в жодній країні світу, але є сподівання що в нас всі органи працюватимуть належним чином і з часом ми матимемо не лише гучні затримання чи журналістські розслідування, але й реальні терміни ув`язнення для осіб, які незаконно збагачуються на державних грошах. 

Також ми прийняли закон «Про національну безпеку». Ним закріплена ідея інтеграції України в Європу, бажання набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору (НАТО). В документі прописано ряд стратегії. Яким чином Україна захищатиметься військово, в чому полягає суть цивільного захисту, як оборонятися інформаційно, зокрема в інтернеті. Також цим законом визначено та розмежовано повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони. Тобто, що робить Президент, що Верховна Рада, що Кабінет міністрів, що Генеральний штаб збройних сил України.

Єдине, що болить в цьому питанні – це попередній досвід України. Кожного разу зі зміною влади – нас крутить на 180 градусів. Візьмемо розвинені країни – там ситуація інакша: зміна президента, уряду чи парламенту там супроводжується незначними внутрішніми змінами, змінами у соціальній політиці, частково економічній діяльності, а от стратегічні питання партнерства, оборони, напрямок розвитку країни, реформування – переходять від однієї влади іншій, бо це курс країни, воля її народу. 

Ми прийняли також ряд законів, які важливі, зокрема, для мешканців північних районів Хмельниччини, інтереси яких я представляю. Це рішення про збереження лісів та охорону навколишнього середовища. Закон щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств.

Я регулярно відвідую села і розумію, що існує реальна проблема дешевого молока. Від селян забирають молоко по 3,5 грн. за літр. В нас вода сьогодні дорожче коштує. У 2015 році, я разом з колегами, зареєстрував у парламенті законопроект про державне регулювання закупівельної ціни на молоко та підтримку села. Його прийняли в першому читанні і все – для остаточного затвердження закону в сесійну залу його не виносять.

Ми пішли іншим шляхом і сьогодні є механізм, як продати молоко дорожче, по 7-9 гривень за літр, по такій ціні його приймають у кооперативів та сімейних фермерських господарствах.

Так от у червні цього року ми прийняли закон про сімейні ферми, який  має стимулювати створення таких родинних господарств, які будуть тримати по 10 корів, матимуть доїльні апарати, холодильники, для зберігання молока. Такі господарства об`єднуватимуться в кооперативи і отримуватимуть за літр вже щонайменше 7-9 гривень. Сьогодні і держава, і громади, і окремі фонди, зацікавлені в наданні фінансової допомоги та кредитів під мінімальні відсотки для людей, які готові створювати сімейні господарства.

Я, зі своєї сторони на кожній зустрічі з мешканцями наголошую, що теж готовий допомагати людям відкривати сімейні ферми. Можемо допомогти юридичними консультаціями, завезти на різноманітні форуми, зустрічі, познайомити з тими людьми, які вже мають такі господарства. Але ініціатива повинна бути власне від людей.

Також ми прийняли в першому читанні законопроект, співавтором якого я є: “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів”.

Це насправді дуже важливий крок до поваги кожного з нас, кожного українця, як споживача. В Європі – ми беремо в руки товар і одразу розуміємо кому він призначений, а кому він шкідливий. Сьогодні у світі, за даними Всесвітньої організації охорони здоров`я, кожен 100-тий має алергію на глютен, який міститься в злаках чи на молочний цукор (лактозу). І для цих людей є спеціальні позначки на товарах – без лактози, без глютену, чи без цукру, чи без ГМО. І це треба було давно запроваджувати в Україні. І цим законом одразу передбачено штрафи за відсутність маркування, або недостовірність інформації.

Також я є співавтором законопроекту, тепер вже закону, про добровільне приєднання сіл, селищ до територіальних громад міст обласного значення. Я вважаю, що це рішення було на часі і воно дало можливість створювати спроможні громади довкола більших міст.

Загалом, я є співавтором 25 законів, які вже вступили в дію. Не пропустив жодного засідання сесії Верховної Ради та жодного засідання комітету. Мене обрали люди, дали мені роботу – я її виконую і моїм виборцям за мене не соромно. 

– Верховну Раду у 2014 році обирали за змішаною системою: половина депутатів – представники округів, інша – представники партій. Які проблеми на Вашому окрузі і що вдалося зробити?

Я вважаю, що інтереси людей, яких депутат представляє повинні бути важливішими за інтереси партій.  Тому я поки не бачу, щоб Україна була готова до повністю партійної системи. Керівники політичних партій часто закидають, що з мажоритарниками дуже складно, бо вони лобіюють інтереси свого округу, його мешканців. А що в цьому поганого, та власне для людей і існує Верховна Рада, хто відстоюватиме інтереси людей, як не їх депутат.

Є і інший аспект – мені на зустрічах люди говорять, що в нас забагато депутатів у парламенті. Я у відповідь завжди наводжу такі цифри: у Словаччині 5 мільйонів населення – 150 депутатів в парламенті, в Італії 50 мільйонів – 945 депутатів, у Польщі, в двох палатах, 560 депутатів. Проблема – не в кількості, а в якості роботи конкретного представника.

За пів року в мене є 24 дні роботи на окрузі. Населення 180 тисяч. 197  села, селища і міста.  Я фізично не встигаю хоча б раз в два роки всюди заїхати – зустрітися з людьми. Якби в нас кожен депутат мав округ – то я б щороку міг нормально з усіма поговорити, вислухати, зрозуміти найменші проблеми. Але маємо – що маємо. Проблем вистачає. Багато соціальних об`єктів в поганому стані – школи, амбулаторії, клуби, бібліотеки. Так виглядає, що 25 років нічого не ремонтували і не будували. На сьогодні існує певна кадрова проблема і бюджетній галузі – молоді фахівці не дуже хочуть їхати працювати на село, та й в районних центрах, теж брак персоналу.

Втім я зміни бачу. Завдяки прийнятому Верховною Радою закону про дорожній фонд цього року реально розпочалися ремонтні роботи на багатьох напрямках, як державних доріг, так і місцевих. 10 мільярдів гривень ми заклали в держбюджеті на фінансування об`єктів через Державний фонд регіонального розвитку та субвенцію на регіональний розвиток окремих територій.

Тільки за останній рік, спільно з громадами та органами влади, нам вдалося вийти на фінішну пряму з реконструкцією водопостачання в Полонному, будівництво школи в Новолабуні, ремонт Судилківської школи, відновити будівельні роботи з будівництва школи в Корчику, ремонт будівлі центральної районної бібліотеки в Славуті.

З різних джерел зібрали гроші на будівництво перинатального центру в Шепетівці. Придбано дитячі та спортивні майданчики в 9 шкіл Славути, спортивно-тренажерні комплекси в 7 населених пунктів Ганнопільської громади, 12 спортивно-ігрових майданчики в Берездівську, Полонську та Понінківську ОТГ.

 

  

В Шепетівці встановлено модульні котельні в дитячі садочки та в школу с. Пліщин.

Завдяки додатковому фінансуванню з державного бюджету закуплено для сільських шкіл та амбулаторій, а також шкіл Славути понад 400 комп`ютерів, ноутбуків, мультимедійних дошок, спеціалізованих класів. Проведено вуличне освітлення в Воробіївці, Крачанівці, Новоселиці, Голиках та Іванівцях.

На цей рік, завдяки прийнятому закону про підтримку сільської медицини заплановано будівництво 4 нових амбулаторій. І це далеко не все. 

– Все це великі проекти, які потребують великих грошей, а в невеликих селах, які зміни?

Чотири роки тому я започаткував щорічний конкурс мікрогрантів. Виділяю мільйон гривень на цікаві ідеї, які хочуть реалізувати мешканці трьох районів. Зібралася команда, написала проект, переконала інші команди у важливості саме їх ідеї і отримала гроші на її реалізацію. Головне щоб це було потрібно не одній людині, а громаді, і щоб люди навчилися правильно оцінювати можливості, які в них є і навчилися спільно працювати. Ми даємо фінансову допомогу лише на закупівлю тренажерів, наприклад, а люди вже самі збираються, їх встановлюють і облаштовують територію. Це є запорука того, що вони самі не будуть це нищити, бо вклали у встановлення свої сили і час. Лише минулого року в Полонському, Славутському та Шепетівському районах було втілено 90 таких невеличких проектів. Це і будівництво кринички в селі, і облаштування екологічної стежки на «Голубих озерах», і корекційно-розвивальне обладнання для дітей з особливими потребами, і встановлення звукових світлофорів у Шепетівці, для зручного переходу людям з вадами зору, і облаштування експозиції Музею Героїв України в Городнявській школі і багато-багато іншого.

Я цілком розумію, що усі ці важливі, для конкретних громад, речі могли залишитися лише ідеями. І мені дуже приємно, бачити тих людей, коли вони презентують вже кінцевий, реалізований проект. В них горять очі і вони, як ніхто інший, розуміють, що зміни треба робити своїми руками.

Я закликаю усіх максимально робити ці зміни у своєму населеному пункті, а якщо вам потрібна допомога – я готовий долучитися, поділитися своїм досвідом, підказати.

В кожному районному центрі є мої громадські приймальні. Приходіть і давайте робити зміни разом!

Розмовляв Володимир Мельничук