Мрійте про велике!

Талановита молодь ділиться враженнями від поїздки, яку їм організувала ГО Романа Мацоли “Інститут солідарності громад”

Я йшла вулицями Києва, хвилювалася і думала: «Що я скажу при зустрічі? Про шо запитаю в першу чергу?» Поряд зі мною крокували ще 10 школярів, які думали про те ж. Біля Верховної Ради моє хвилювання перетворилося на захоплення: я намагалася помітити і запам’ятати кожну деталь у споруді, де творяться закони. Ми з друзями сиділи у залі засідань та чекали на народного депутата України Романа Миколайовича Мацолу. У нас була година, аби запитати про все, що нас цікавить, і це, напевно, були найкоротші 60 хвилин у моєму житті. І, хоча час пролетів надзвичайно швидко, я змогла зрозуміти головне, про що говорив Роман Миколайович: ми повинні не боятися діяти, не боятися брати відповідальність на себе, не боятися мріяти про захмарні речі. Мрійте про політ у космос, про зустріч із Бредом Пітом, про головну роль в успішному серіалі, про подорож до Антарктиди. Мрійте про що завгодно.

Я маю величезний список мрій, більшість з яких ніколи не втіляться у життя, але я ніколи не припиню мріяти про ті речі, тому що вони надихають та змушують працювати над собою. Але є в мене одна найзаповітніша мрія, у втілення якої я вірю над усе. 16 березня я стала на крок ближчою до її реалізації, відвідавши Музей Новин. Моєму захопленню та щастю не було меж. Цей музей – унікальна можливість побувати у різних куточках України за допомогою окулярів віртуальної реальності, спробувати себе у ролі телеведучої, пережити усі знакові для України події, зустрітися з голограмою Алли Мазур, отримати нагороду за перемогу у Євробаченні разом із Джамалою, побувати на концерті Святослава Вакарчука та багато іншого.

Коли мрії починають здійснюватися, важко підібрати будь-які слова для опису почуттів, які відчуваєш у той момент. Я й досі не можу висловити усе те, що відбувалося всередині мене під час візиту до Верховної Ради та Музею Новин, а все через те, що це був емоційний вибух. Усі почуття, які тільки може відчувати людина, переповнювали мене, і це приносило величезне задоволення. Я відчула себе маленькою дівчинкою, якій все-таки подарували іграшку, яку вона надзвичайно хотіла, але в десятки чи тисячі разів більше. Я була щасливою. Я є щасливою. А все через те, що я маю мрію.

Каріна Троц