Не залишили сироту в біді

Вісімнадцятирічна Алла Саковська, з Понінки, мріє стати журналістом. Але життя послало їй нелегкі випробування…

Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду,

Нема куди прихилиться —

Хоч з гори та в воду…

Т.Шевченко, Думка

Вісімнадцятирічна Алла Саковська, з Понінки, мріє стати журналістом. Для цього вона вступила до Житомирського державного університету ім. Івана Франка, на контрактну форму навчання. Дівчинка рік успішно провчилася, але у сім’ї сталося горе – захворів та помер батько. Фактично дівчина залишилася лише з бабцею, яка, на жаль, не мала змоги далі оплачувати навчання в університеті. І хоча Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлює, що до закінчення навчання діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування звільняються від плати за навчання в державних і комунальних навчальних закладах усіх рівнів, фактично студентку змушували платити. ВУЗ мотивував свою позицію тим, що на вказану спеціальність немає державних місць.

У скрутний момент за справу взялася бабуся дівчинки – Людмила Іванівна, яка нині опікується сиротою. Вона звернулася у громадську приймальню народного депутата Романа Мацоли. Вислухавши проблему, там вирішили обов’язково допомогти. Роман Миколайович направив депутатське звернення до міністра освіти і науки Лілії Гриневич з проханням втрутитися. В міністерстві дослухалися та підтримали позицію Романа Мацоли. І ось, завдяки спільним зусиллям бабусі, юристів громадської приймальні Романа Мацоли та міністра, дівчинку перевели на безкоштовну форму навчання і вона має шанс реалізувати  свою мрію.

«Хочу подякувати, – витираючи сльози, каже Людмила Іванівна, – проректору з навчальної роботи Ларисі Янович, юристу приймальні народного депутата Наталі Ксьонзик ну і, звісно, Роману Мацолі, які не залишили нас наодинці з нашими проблемами, проявили чуйність та справді допомогли.

 Сергій Комар