Свавілля чиновників ми повинні замінити на волю громад

Велика проблема в тому, що люди втратили віру в можливість чесною працею заробити на гідне життя. Система була побудована так, що добре жили не ті, хто найбільше працює, а ті хто при посаді. Люди з маленькими зарплатами, але великими повноваженнями мали машини, будинки, яхти і так далі. Звідки вони це все взяли, ніхто не запитував. Лише одиниці, до яких я і себе відношу, могли працювати всупереч системі і досягати успіху. На жаль, дуже багато наших громадян змушені були шукати кращої долі виїхавши за кордон.

 

– Але чи змінилась ситуація після Революції Гідності?

– Так, зміни розпочались. Але результату не варто чекати одномоментно. Майдан показав, що громадяни не будуть терпіти зневаги до себе. Тоді сотні і тисячі українців ризикували життям, щоб протистояти тиранії Януковича. Але Янукович був лише «верхівкою айсбергу», більшість чиновників продовжують відчувати безкарність і вседозволеність, сприймають людей за холопів. Це – неприпустимо. Свавілля чиновників ми повинні замінити на волю громад.

Коли зараз мова йде про децентралізацію влади потрібно розуміти, що гроші громади повинні йти на потреби саме цих людей. Тому я всіляко підтримую збільшення повноважень місцевих органів влади, реформу місцевого самоврядування і створення самодостатніх громад.

 

– Які конкретні кроки Ви як народний депутат України здійснюєте в цьому напрямку?

– Що стосується місцевих чиновників у Шепетівці, Славуті та Полонному – я чітко попереджаю, що наприкінці кожного року буде проведено ретельну перевірку їхньої роботи, зробить це незалежна аудиторська компанія. Зараз ми починаємо проект з аудиту тарифів на послуги житлово-комунального господарства. Не всі знають, що в тарифах є об’єктивна складова (наприклад, ціна на газ), а є ті витрати, які закладають самі обслуговуючі компанії – представницькі витрати, премії, закупівля дорогих меблів, автомобілів і т.д. Після проведеного аудиту вся інформація буде оприлюднена для громадян, а якщо будуть виявлені зловживання, то ще й передана відповідним органам.

Також я є ініціатором законопроекту про посилення відповідальності чиновників за неправомірні дії. В минулому, коли я зіштовхувався з органами влади як підприємець, від мене і хабарі вимагали, і погрожували знищенням бізнесу і т.д. Тому я добре розумію з чим зіштовхуються і дрібні підприємства, і прості люди, коли заходять в кабінети можновладців.

І третій пріоритет моєї роботи в цьому напрямку – сприяти відродженню підприємств, допомогти залучати інвестиції, повернути з-за кордону наших заробітчан, які вимушені тяжкою працею заробляти гроші на чужині. Для цього моя команда започаткувала проект по підтримці соціально корисних ініціатив.

– Романе Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, про те, над чим нині працює український Парламент?

– Ви знаєте, Україна зараз розпочала реформи, яких ніхто не робив більше двадцяти років. Усі вони потребують законодавчого забезпечення. Розпочали процес реформування Прокуратури, СБУ, багато законів стосуються військової служби, добровольчих батальйонів, волонтерів, строкової служби, матеріального забезпечення армії. Те, що найбільше стосується безпосереднього роботи мого комітету, то найвагомішим є прийняття закону «Про національну поліцію».

– А які ще закони, які можуть бути цікаві простим громадянам, полегшити їх, правду кажучи, нелегке сьогодення?

– Одне із основних запитань, які мені задають під час спілкування з селянами, це закупівельні ціни на молоко. Люди не хочуть віддавати його практично за копійки, їм це просто невигідно. Тому вже за основу ми прийняли закон, який піднімає закупівельні ціни до 4 грн. Коли документ буде прийнято вцілому, тоді розповім детальніше. Загалом, для більшої уваги селянам ми створили міжфракційне депутатське об’єднання «Захист села», я увійшов до нього і разом з іншими депутатами працюватимемо над тим, щоб конкретними кроками зробити життя селян кращим.

– З якими проблемами звертаються люди до Вас?

– Проблеми найрізноманітніші. В Славуті, наприклад, турбувалися про кошти за сусідство з Хмельницькою АЕС. Як Ви знаєте, закон передбачає грошові доплати за проживання в 30-кілометровій зоні. Ці кошти не виділялися Урядом, я добивався, писав звернення в міністерства, частково цю проблему вдалося вирішити. Але вона виникає щороку, тому я, разом з такими ж депутатами від міст, які потрапляють в 30-кілометрову зону всіх українських АЕС, готуємо законопроект згідно з яким ці кошти виділятимуться автоматично, без затримок.

– Ви вважаєте, що закони у нас приймаються для людей?

– Коли країна реформується завжди важко. Ми маємо розраховуватися по старим боргам, які набрали при Януковичу, ці кошти виведені з країни. Маємо утримувати та розбудовувати армію в період військової агресії… Тому потреб багато. Ми максимально скоротили заробітні плати депутатам та урядовцям, їх пільги та забезпечення, шукаємо як ще наповнити бюджет. Люди часто нарікають, що до них залазять у кишені, а олігархів не зачіпають. Це не зовсім так. Прийняли цілий ряд законів, які якраз примушують олігархів платити.

Уряд хотів ввести обов’язковість застосування касових апаратів, підприємці виступили проти. На багатьох зустрічах мені про це говорили, в Шепетівці, Славуті, Полонному. Я пообіцяв допомогти. І врешті, ми вирішили відмовитись від обов’язковості касових апаратів для підприємців з річним оборотом до мільйона гривень, а ті, які мають більше – отримали додатковий час щоб підготуватися. Ну звісно, це не стосується тих сфер, де застосування РРКО було обов’язковим раніше.

– Чи часто люди звертаються за грошима?

– Дуже часто. Це й не дивно. Двадцять років людей привчали, що влада тільки собі гребе, і тому склалось уявлення, що хороший депутат – це той, хто роздає гроші. Я хочу змінити ситуацію, проваджувати цивілізовані відносини між депутатом та виборцями. Моє завдання допомогти, в першу чергу людям, які стануть основою держави, це підприємці, це активні громадяни, які самі щось створюють, дають роботу іншим, платять зарплату, податки, різні відрахування. Якщо ми говоримо, наприклад, про дитячий чи спортивний майданчик, то я буду допомагати лише тим людям, які самі готові докластися до його спорудження. Такий же принцип і по іншим сферам. Ну і ще, нам потрібні системні зміни. Не разові акції, а такі, результати від  яких залишаться на майбутнє. Що стосується матеріальної допомоги, таких звернень величезна кількість, задовольнити їх усі я не в змозі. І люди часто ображаються, адже проблема кожного болить йому найбільше. Тому ми прийняли таке рішення: оголошуємо конкурс проектів, віддаємо право незалежній авторитетній комісії нехай вони вирішують, яка діяльність принесе найбільше користі максимальній кількості людей. Бо ж хтось хоче 5000 грн. для себе, щоб борги свої погасити, а інший – на справу, корисну для цілої громади.

– Що ще ви можете зробити для ваших виборців?

– В окрузі працює три громадські приймальні. Хочу навести кілька прикладів успішної роботи. Нещодавно звернувся до нас військовий, старший сержант, якому дали завдання відправити в зону АТО дев’ять КамАЗів. А вони в такому стані, що не те що воювати виїхати не можуть, вони без коліс стоять. Щоб їх відремонтувати необхідні сотні тисяч гривень. Бідний солдат ходив по фірмам, волонтерам, збирав по 50 чи 100 грн. І до нас прийшов просити, то ж депутат, має щось дати. А в мене питання, де ті бюджетні кошти, які ми в Парламенті виділяли на армію? Почали розбиратися, зустрілися спочатку з сержантом, потім з командиром, до міністерства «дійшли», підняли шум. Виявляється – все є, і запчастини знайшлися, і всі необхідні документи оформили. Просто хтось колись вкрав, а інший побоявся взяти на себе відповідальність за реальний стан справ. Звісно я міг би купити колесо за тисячу гривень і замовити реклами на дві тисячі. Але ми зробили по-іншому, і добилися результату на порядок важливішого, і саме методами депутатського втручання.

 

Була ще інша проблема, одна з фірм виграла тендер, але не виконала умови і не поставила в повному обсязі бензин для управління освіти в Славуті та Шепетівці. Там чималі суми зависли. Я відправив звернення до прокуратури, та подала судові позови, в результаті обидві справи вирішались на користь освітян. Так і працюємо, намагаємося не забувати про проблеми конкретної людини, але через заходи, які будуть мати вплив та результат для сотень чи тисяч громадян. Але найголовніше завдання, звісно, це не буденні проблеми, з ними ми впораємося спільними зусиллями. Головне сьогодні – це війну скоріше закінчити, тоді ми свою Україну вже точно нікому не віддамо. Надто дорогу ціну ми заплатили за право жити в своїй незалежній, багатій та щасливій Україні.